A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Державний професійно-технічний навчальний заклад "Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти"

Про професію

Дата: 01.04.2020 11:44
Кількість переглядів: 21

 

Машиніст екскаватора

Коротка історія професії. Досить відомий той факт, що креслення першого екскаватора робив ще Леонардо да Вінчі. Екскаватор був неповноповоротним, мав залізничну ходову частину, був оснащений ковшом 1,14 куб. м, паровим двигуном потужністю 15л.с., забезпечував середню продук-тивність 45-50 куб. м/год. і замінював приблизно 50 робітників. Уже через декілька років екскаватори Отіса замінювали 180 робітників. Спочатку екскаватори використо-вувалися переважно на будівництві залізниць. Один з перших екскаваторів був проданий до Англії в 1842р., а в 1843р. чотири з семи побудованих Отісом екскаваторів були продані до Росії для використання при будівництві Миколаївської залізниці. Проте будівельні підрядники не сприйняли ці машини і в 1848р. продали на Урал. У другій половині ХІХ століття масштабне будівництво залізниць і каналів вимагало переміщення великих мас землі, яке вже не могло бути здійснене за допомогою ручної праці землекопів. Це привело до активного розвитку різноманітних землерийних машин. Для керування такими машинами потрібні були спеціально навчені людей, їхня професія – машиністи ескаватора.

Характер та умови роботи

Повинен знати: будову, технічні характеристики машини, якою керує, принцип роботи механічної, гідравлічної, пневматичної, електричної, комбінованої, а також гальмівної й контрольно-захисної систем; причини виникнення несправностей і способи їх усунення; умови пальового кріплення рестелів, мереж підземних комунікацій; правила застосування та використання змінного робочого устаткування; монтаж і демонтаж робочого устаткування; режими змащування, норми витрат паливних і мастильних матеріалів та способи їх економії.

Виконує роботи: з обробки ґрунтів вище або нижче рівня стояння машини у складних обмежених умовах; з навантажування сипких та кускових матеріалів, копання колодязів, чищення ставків; грейферні, різання мерзлих ґрунтів, утворення щілин методом стіна в ґрунті, прокладання дренів тощо. Виконує щозмінний огляд, технічне обслуговування машини та її робочих органів, бере участь у її плановому запобіжному ремонті. Облаштування насипів, резервів, кавальєрів і котлованів під фундаменти, опор ліній електропередач і контактної мережі; копання траншей для підземних комунікацій.

Вимоги до індивідуально–психологічних особливостей:

  • міцне здоров’я;
  • фізична сила й витривалість;
  • високий рівень гостроти слуху й зору;
  • високий рівень швидкості й точності сенсомоторних реакцій;
  • розвинутий окомір (лінійний, пло–щинний, об’єму);
  • вміння розподіляти й швидко переключати увагу;
  • добра зорова пам’ять;
  • схильність до роботи з технікою.

Медичні протипоказання. Робота не рекомендується людям, що мають захворюваня:

  • серцево-судинної системи з вираженою патологією;
  • зниження гостроти зору;
  • звуження полів зору;
  • порушення бінокулярности й сприйняття кольору;
  • хронічні хвороби вуха зі зниженням функції; порушення вестибулярного апарату;
  • яскраво виражену патологію опорно-рухового апарату, що ускладнює рух;
  • тим, хто страждає на бронхіальну астму.

Сфера професійного використання. Будівництво. Розкопки. Працює на гірничих виробітках та меліоративних роботах, де з допомогою спеціальних машин-екскаваторів виконує виймання ґрунту і його переміщення; на будівництві автомобільних шляхів і залізниць, водних каналів, земляних дамб, траншів для підземних комунікацій тощо; керує машиною на базі колісного або гусеничного трактора, обладнаного відвалом (ножем), ковшом.

Електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування

Електрична енергія йшла «пліч о пліч» з людиною впродовж століть. Її фективне, безпечне використання – заслуга кваліфікованих фахівців-електиків. Професія електрика з'явилася в кінці позаминулого століття. Тоді про принципи роботи установок було відомо дуже мало, та й як користуватись електрикою ніхто не знав. Тому, встановлюючи обладнання в будинках аристократів, електрики виконували роль і професійних консультантів. Сьогодні коло обов'язків електрослюсаря розширилося, а завдання, що потребують виконання, ускладнилися. Якщо раніше знань примітивних схем та пристроїв було достатньо, то сьогодні передові технології вимагають постійного вдосконалення і нових знань. Роботу сучасного електрослюсаря-ремонтника порівнюють з роботою лікаря. Професія електрослюсаря надто важлива. Від майсмтрів своєї справи залежить безпека, ефективність роботи всіх виробництв, приватних компаній, офісів, житлових об'єктів.

Вимоги до індивідуальних рис фахівця:

    • необхідно мати високе почуття відповідальності, бути обережним, завбачливим і спостережливим;
    • необхідно мати добру зорову пам’ять, гарний зір, слух і нюх, холоднокровність, ясність думки, здатність до логічного мислення, наполегливість і твердість характеру, гарну координацію рухів і вправність рук, дисциплінованість й організованість.

Медичні протипокази:

    • стійке зниження слуху, зору, нюху, сприйняття кольору;
    • захворювання шкіри;
    •  органічні захворювання центральної нервової системи;
    • порушення рухових функцій;
    • хвороби внутрішніх органів;
    • вегетативна дисфункція.

Вимоги до професійної підготовки

Повинен знати:

    • основи електро- і радіотехніки;
    • електричні схеми устаткування, що монтується;
    • правила експлуатації, ремонту й налагодження устаткування, що обслуговується;
    • правила техніки безпеки.

Повинен вміти:

    • читати й складати схеми;
    • виконувати слюсарні й зварювальні роботи;
    • виявляти несправності устаткування, що експлуатується, і усувати їх.

Електрогазозварник

Історія професії. Люди здавна володіли способом ковальського зварювання, але він був не настільки надійним, як електродугове або газове зварювання. Електричне зварювання придумане в Україні в середині XIX століття. Тоді ж з’явилися і перші електрозварники, які працювали під наглядом самих винахідників і дослідників. А вже в XX столітті у Франції був винайдений спосіб з’єднання розжарених країв металевих виробів, нагрітих ацетиленом, що горить, в середовищі кисню. З того часу ці типи зварювання були вдосконалені і величезний вклад до дослідження таких технологій внесли вчені СРСР. Нинішні зварювальники працюють в захисному шоломі і спецодязі, а їхні попередники для такої роботи застосовували захисні екрани з битого скла.

Загальна характеристика професії. Електрогазозварник з’єднує (зварює) елементи металоконструкцій, трубопроводи, деталі машин і механізмів за допомогою зварювального апарату. Збирає заготовки (вузли) конструкцій, здійснює їхнє транспортування в межах робочого місця, налагоджує зварювальне устаткування, встановлює необхідний режим зварки, здійснює зоровий контроль швів. Запобігає виникненню напруги і деформацій у виробі. У процесі роботи електрозварник виконує поступальні і коливальні переміщення електроду, регулює температуру, довжину дуги і процес утворення шва. Праця електрогазозварника в основному ручна, виконується індивідуально, при мінімальному діловому спілкуванні. Працює як в приміщенні, так і на відкритому повітрі. Для захисту від теплових і світлових випромінювань використовує спецодяг і маску (щиток), що має захисні кольорофільтри.

Вимоги. Професія ставить підвищені вимоги до фізичної сили і витривалості спеціаліста, його гостроти зору і кольоросприйняття, гнучкості і рухливості рук, ніг і усього тіла, вестибулярного апарата. Електрогазозварник повинен уміти тривалий час сконцентровувати увагу, володіти хорошою зорово-моторною координацією, розвиненою просторовою уявою і технічним мисленням, бути акуратним і урівноваженим.

Медичні протипокази. Професія протипоказана людям, які страждають захворюваннями дихальних органів, опорно-рухового апарату (радикуліт, остеохондроз тощо), серцево-судинної і нервової систем, розладами психіки і мають виражені дефекти зору і слуху.

Професійні вимоги до спеціаліста. Електрогазозварник повинен мати хорошу підготовку у сфері хімії та фізики (розділи електрика, електротехніка), математики, металознавства. Він повинен знати: фізичні і хімічні властивості чорних і кольорових металів, способи їх з’єднання залежно від розмірів деталей; конструкцію, принципи і режими роботи зварювальних апаратів; властивості електродів і способи їхнього підбору для різних марок зварюваних металів; правила підготовки деталей і вузлів для зварювання; причини виникнення внутрішніх напруг і деформацій у зварюваних виробах; технічні вимоги до якості зварних з’єднань, заходи запобігання браку і шляхи його усунення. Електрогазозварник повинен уміти: правильно вибирати потрібний режим зварювання; виконувати зварювання різними способами, у різних просторових положеннях; зварювати деталі різних конфігурацій і розмірів; заварювати раковини та інші дефекти у вузлах; виконувати наплавлення зношених деталей; здійснювати контроль режимів зварювання; виробляти приймання зварних з’єднань.

Соціальне значення професії. Варто лише поглянути, скільки довкола нас зварених з металу виробів, щоб зрозуміти, яке значення мають ці фахівці для суспільства. Металоконструкції зварюються найчастіше саме зваркою електродуги або газовою. Це одна з найбільш шанованих технічних спеціальностей. Якщо вилучити їхню роботу з тих місць, де вона зараз знаходиться, то наш світ розлетівся би по швах.

Масовість та унікальність професії. Люди з цією спеціальністю працюють на будівництві, у комунальних підприємствах, у промисловості і навіть на флоті. Електрогазозварник не має бути схильним до алергічних захворювань, мати міцну руку, щоб рівно тримати пальник або електрод, бути уважним і ніколи не вживати алкоголю на робочому місці. Такий фахівець повинен знати фізичні і хімічні основи виконуваного процесу, аби уникнути помилок.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень